Соціальні аспекти етнонаціональних конфліктів

Серед різноманітних конфліктів в особливу групу виділяються конфлікти етнонаціональні (міжетнічні, міжнаціональні). Вони відносяться до числа найбільш складних, заплутаних, затяжних і важко вирішуваних. Як показує історія, етнополітичні колізії у багатьох поліетнічних країнах за своїми масштабами, тривалості та інтенсивності значно перевершують інші форми соціальних конфліктів.

Етнонаціональний конфлікт - форма конфлікту, а якому групи з протилежними інтересами розрізняються за етнічною ознакою. Для такого конфлікту характерні певний рівень організованого політичної дії з боку етнонаціональних сил і громадських рухів, наявність масових заворушень, сепаратистських виступів і навіть громадянської війни. Протистояння в такого роду конфліктах проходить по лінії етнічної спільності.

Визначення етнонаціональних конфліктів ускладнюється тим, що вони в чистому вигляді бувають рідко. Виникнувши на економічній, соціально-політичної та іншої внеетнічес-кой основі, конфлікт може придбати на наступних фазах етнічний (національний) характер, якщо в суспільстві дозріли достатні підстави для протистояння різних національних, в тому числі і державних, утворень або зіткнення всередині держави різних етнічних груп. Оскільки територія колишнього СРСР була поліетнічною за складом населення (це характерно і для держав, що виникли на цій території), то внутрішній соціально-економічний чи політичний конфлікт за своїм змістом нерідко знаходить етнічний відтінок. Разом з тим тут є достатньо підстав для міжетнічних протиріч на особистісному і на груповому рівнях. Тому етнічний фактор генерує багато з тих кризових ситуацій, які виникають у сфері політики, міжобщинних відносин, відносин між державами і внутрішньодержавними утвореннями.

Існує декілька теорій, що пояснюють причини етнонаціональних конфліктів. Розрізняючись за масштабами, соціальним значенням, походженням, «віком», напруженості етнонаціональні конфлікти мають одну «кінцеву природу», що сприяє етнічної мобілізації. Їх глибинні корені - порушення прав людини тієї чи іншої нації або етнічної групи, справедливості та рівноправності в міжнаціональних відносинах.

Концепція нерівномірного розвитку, нерівномірного модернізації «ядра» і етнонаціональної «периферії» в багатонаціональній державі виходить з того, що етнонаціональний конфлікт детермінований соціально-економічними факторами, а соціально-економічні кризи провокують міжетнічну напруженість. Події, що відбуваються на території колишнього СРСР, показують, що погіршення соціально-економічної ситуації дійсно може сприяти розвитку міжетнічних конфліктів. Етнонаціональний конфлікт сам може бути результатом об'єктивної обділеності етнічних периферійних груп або нав'язування менш розвиненим районам країни зразків більш розвиненого центру. Таким чином, значне економічне нерівність між різними етнічними групами, усвідомлюване як колективне етнонаціональна пригнічення, стає причиною формування етнонаціональної солідарності, базою етнонаціонального конфлікту.

Однак зв'язку між соціально-економічним становищем і етнонаціональним конфліктом носять більш складний характер, ніж здається на перший погляд. Вони можуть бути прямими і випадковими, односпрямованим і взаимопереплетающихся. Буває й так, що етнонаціональний конфлікт виникає там, де немає виражених відмінностей в економічному розвитку між домінуючим центром і його національними околицями, і відсутня там, де такі відмінності мають місце. У багатонаціональній державі нерівномірний розвиток стає міжетнічної проблемою тоді, коли люди відмовляються миритися зі своїм неблагополуччям. Їх протест часто набуває форми етнонаціоналізму.

Соціологічний підхід до пояснення причин конфліктів грунтується на аналізі етнічних параметрів основних соціальних угруповань (класів, соціально-професійних груп та ін.) Тут мова йде про таку етносоціальної стратифікації, коли представники однієї етнічної групи займають верхні яруси соціально-класової піраміди, створивши собі привілейоване становище на шкоду інтересам інших груп, що піддаються дискримінації за етнічною чи расовою ознакою. Цей феномен цілком правомірно розглядається як джерело і спонукальний мотив для міжетнічної напруженості і відкритих конфліктів.

У колишніх союзних республіках СРСР принцип розподілу соціальних статусів в загальній ієрархічній структурі мав досить своєрідну картину. За роки радянської влади в них (у тому числі і в російських автономіях) склалися численні етнічні еліти титульних націй (національностей). Володіння вузівським дипломом, вченим ступенем знайшло престижний характер. (Частка кандидатів і докторів наук серед фахівців Закавказзя і Центральної Азії була вищою, ніж в цілому серед фахівців у СРСР). Для підтримки символів національної державності величезні ресурси вкладалися в структури місцевих академій наук, в професійні творчі спілки, кінематограф, театр, елітний спорт і т. д. Одночасно в республіках і автономіях склався досить сильний шар місцевої бюрократії, співробітників партійного апарату, силових структур влади.

Однак зі зростанням чисельності кадрів національної інтелігенції і посиленням конкуренції в сфері розумового (переважно управлінського) праці стала наростати напруженість між особами «корінний» і «некорінної» національності. Політика «коренізації» органів влади та управління (і взагалі престижних професій) зберігалася у всіх республіках і прийшла в протиріччя з принципом соціальної справедливості. Замість відкритого змагального вибору в умовах рівноправності всіх громадян республіки перед законом незалежно від національності кадри підбиралися за етнічною ознакою. У результаті до початку 90-х років в союзних республіках частка осіб «корінних» національностей, що зайняли привілейовані соціальні ніші, значно перевершувала їх частку у складі населення. Таке становище створювало потенційну грунт для національної пихи і чванства у титульних національностей і породжувало відчуття обділеності і образи у нетитульних. Після розпаду СРСР процес витіснення іншомовних громадян із владних структур в країнах СНД і Балтії помітно посилився. Саме це є однією з домінуючих причин міжнаціональної напруженості і відтоку російськомовного населення з цих регіонів.