Соціальний статус та соціальні ролі особистості

До внутриролевой конфліктів належать ті, при яких вимоги однієї ролі суперечать, протидіють одна одній. Матері, наприклад, пропонується не тільки добре, ласкаве звернення зі своїми дітьми, а й вимогливість, суворість до них. Непросто поєднати ці приписи, коли улюблене дитя завинило і заслуговує покарання. Звичайним способом вирішення цього внутриролевой конфлікту в сім'ї є певний перерозподіл функцій, коли на батька покладаються обов'язки строго оцінювати поведінку і карати дітей, а на матір - пом'якшувати гіркоту покарання, втішати дитину. При цьому мається на увазі, що батьки єдині в тому, що покарання справедливо.

Міжролевой конфлікти виникають тоді, коли вимоги однієї ролі суперечать, протидіють вимогам іншій ролі. Яскравою ілюстрацією такого конфлікту є подвійна зайнятість жінок. Завантаженість сімейних жінок в суспільному виробництві і в побуті найчастіше не дозволяє їм повною мірою і без шкоди для здоров'я виконувати професійні обов'язки і вести домашнє господарство, бути чарівною дружиною і турботливою матір'ю. Висловлюється чимало міркувань про способи вирішення даного конфлікту. Найбільш реальними в даний час і в осяжному майбутньому представляються відносно рівномірний розподіл серед членів сім'ї домашніх обов'язків і скорочення зайнятості жінок у суспільному виробництві (робота неповний день, тиждень, введення гнучкого графіка, поширення надомної праці і т. п.).

Студентське життя всупереч поширеним уявленням теж не обходиться без рольових конфліктів. Для оволодіння обраною професією, отримання освіти потрібно зосередженість на навчальній і науковій діяльності. Разом з тим для молодої людини необхідно різноманітне спілкування, вільний час для інших занять і захоплень, без яких неможливе формування повноцінної особистості, створення своєї сім'ї. Ситуація ускладнюється тією обставиною, що ні отримання освіти, ні різноманітне спілкування не можна відкласти на більш пізній термін без збитку для формування особистості і професійної підготовки.

Особистісно-рольові конфлікти виникають в ситуаціях, коли вимоги соціальної ролі суперечать властивостям і життєвим прагненням особистості. Так, соціальна роль керівника вимагає від людини не тільки великих знань, а й хороших вольових якостей, енергії, вміння спілкуватися з людьми в різних, в тому числі і критичних, ситуаціях. Якщо у фахівця не вистачає цих якостей, то він не справляється зі своєю роллю. В народі з цього приводу кажуть: «Не по Савці свитка».

Не менш поширеними є ситуації, коли професійна роль не дозволяє людині розкрити і проявити свої здібності, реалізувати свої життєві устремління. Оптимальним представляється таке співвідношення між особистістю та роллю, при якому на роботі до людини пред'являються високі, але посильні вимоги, пропонуються складні, але вирішувані для нього завдання.

Множинність соціальних ролей, виконуваних людиною, суперечливість рольових вимог і очікувань - це реальність сучасного динамічного суспільства. Для успішного вирішення приватних життєвих проблем і серйозних конфліктів корисно розібратися в співвідношенні соціальних ролей і особистості. Помилковими тут є дві крайні позиції. Перша зводить особистість до безлічі виконуваних нею ролей, розчиняє без залишку всі прояви особистості в рольовому поведінці. Відповідно до іншої позиції, особистість - це щось незалежне від соціальних ролей, те, що людина представляє сам по собі. Насправді має місце взаємодія ролі й особистості, в результаті якого рольова поведінка несе більш-менш значний відбиток особистості, а виконувані ролі впливають на характер людини, на вигляд особистості.

Індивідуальність особистості проявляється у виборі соціальних ролей; в своєрідному характері здійснення соціальних ролей; в можливості відмови від виконання неприйнятною ролі.

Діяльність людини в певній ролі робить зворотний вплив на його особу. Так, робота лікаря вимагає від людини крім інших якостей прагнення і вміння вселити пацієнтам впевненість в успішному результаті лікування, робота інженера - турботи про надійність і безпеку техніки. Ступінь впливу ролі на особистість залежить від того, яку цінність вона становить для людини, наскільки він ідентифікує себе з роллю. Тому поява мовних і розумових штампів можна спостерігати не тільки в професійній діяльності захопленого педагога, а й у побуті, на дозвіллі. Одержимість своєю професією може привести до гіпертрофованого розвитку певних якостей і деякої деформації особистості. Так, роль керівника, що пропонує розпоряджатися, наказувати, контролювати і карати, може призвести до підвищеного зарозумілості, зарозумілості та іншим негативним особистісним властивостям.

Тому ознаками зрілої особистості є не тільки самостійний, усвідомлений вибір соціальних ролей, їх сумлінне і творче здійснення, а й певна автономія, соціальна дистанція між роллю і особистістю. Вона залишає людині можливість поглянути на своє рольова поведінка з боку, оцінити його з точки зору особистих, групових і громадських інтересів і внести необхідні уточнення, а в крайніх випадках відмовитися від негідної ролі.